Тези до Маніфесту нового театру

Театр умер, хай живе театр!

Це декларації щодо того театру, яким я бачу сенс займатися. І який, на мою думку, найбільш відповідає викликам часу. Звичайно, це ще не повна і не цілісна картина. Звичайно, певні тези треба ще артікулювати. Звичайно, ще одні тези дещо повторюють інші. Тим не менш!

• Відмова від концепції задуму як набору змістів, які режиссер нав’язує глядачу, на користь права (навіть обов’язку) глядача на відкриття своїх власних змістів. Тоді задум режисера стосується більш інструментів провокування глядача на відкриття цих змістів.
• Перенос акценту з показу закріпленого на репетиціях емоційного життя актора та режисера як сліду Відкриття (відкриття актором та режисером нових емоційних змістів), на створення умов для Відкриття у присутності глядача тут і зараз.
• Емоційне життя будується не тільки та не стільки від сюжетної причино-наслідкової конструкції, скільки від знайдення композиційних зв’язків.
• Емоційне життя – не тільки та не стільки від створення персонажів, та аналізу їх поведінки, скільки від сприйняття мережі композиційних зв’язків в їх існуванні.
• Побудова художнього продукту не стільки від задуму, скільки від того, що опинилося під рукою.
• Відмова від концепції вираження автором значимих для нього емоційних змістів через художній твір на користь ідеї створення нових емоційних змістів через зміну свого емоційного стану в процесі створення художнього твору. Таким чином художній твір є інструментом побудови автора себе, а не вираження якихось авторських змістів. Він стає цінним в тому числі через те, що він несе в собі траєкторію емоційного пошуку автора.