Останні часи в мистецьких творах як у світі, так і в Україні все частіше проявляються тенденції створення художнього продукту поза межами раціональних структур мислення. Ці тенденції намічаються вже і в театрі.
В галузі театральних пошуків це виглядає як свідома або несвідома відмова постановників від канонів психологічного театру, побудованого на відтворюванні психологічної логіки поведінки персонажів.
Доповненням (або розширенням) концепції театру психологічного стає театральний метод, який дозволяє створити художній продукт за рахунок виявлення тонких зв’язків між подіями та явищами, вчинками персонажів та їх мовою, їх рухами та звуко-музикальними ритмами, розміщенням предметів та організацією світла на сцені. Цей метод можна умовно назвати Композиційним.
Відправною точкою цього методу стало певне розуміння загальних механізмів виникнення зміни в емоційному стані людини, зокрема актора, режисера та глядача.
А саме - ми сприймаємо емоційно сукупність об’єктів будь-якої природи у тому випадку, коли нашим зором розпізнається деяка упорядкованість, деяка симетрія, певна однаковість, певний обєднуючий фактор – з одного боку, та певне порушення цієї упорядкованості, певна неоднаковість – з іншого боку. При певному балансі упорядкованості й порушення упорядкованості виникає емоційне поле, яке й є об’єктом нашого дослідження.
Умовно я називаю цю закономірність Композиційним законом. В подальшому я планую показати, як цей закон працює в різних видах мистецтва.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар